Отець Ансельм Ґрюн говорить про чотири кроки до істинного пробачення:
1. Я повинен знову допустити до себе свідомість болю, який завдав мені ці рани, і подивитися на це свідомо.
2. Я мушу допустити до себе гнів на ту особу, яка мене зранила. Допустити до себе гнів на іншу особу означає його викинути з себе, це означає наново отримати здорову дистанцію до цієї особи. А цей гнів я повинен перемінити в силу, в амбіцію вільного життя без цієї особи.
Якщо я комусь не пробачу, то я зв’язаний з цією людиною, вона постійно має наді мною владу
3. Замінити гнів у силу і об’єктивний погляд на те, що здійснилось у цьому зранені. Не треба оцінювати, лише намагатися зрозуміти, що, можливо, ця особа, яка мене зранила, сама була поранена і таким чином свої рани передавала далі. Можливо, ця особа зовсім не хотіла мене зранити, але я сам маю якесь вразливе місце у своїй душі, і ці слова відкрили наново мої поранення. Цей третій крок є процесом, під час якого ми вчимося, дивимося на те, що відбулось, і стараємося ліпше зрозуміти самих себе.
Деякі люди не можуть стати здоровими, бо не можуть пробачити
4. Пробачення. Мушу тому, хто мене зранив, пробачити. Якщо я комусь не пробачу, то я постійно зв’язаний з цією людиною, вона постійно має наді мною владу. Пробачення – це не лише те, що вимагає від нас Ісус, це також те, що має добрий вплив на нашу душу. Цікаво, що в німецькому виданні під назвою «Психологія сьогодні» з’явилась стаття на тему пробачення. Також американська психологія в остатні роки займається поняттям «forgiveness» (пробаченням), вказуючи на здорову силу пробачення для нашої особистості. Деякі люди не можуть стати здоровими, бо не можуть пробачити…»
Немає коментарів:
Дописати коментар