Трикутник Карпмана - типовий зв'язок трьох основних проблемних ролей в людських відносинах. Автор цієї ідеї - Стівен (або Стефан) Карпман, продовжувач ідей Еріка Берна.
Згідно з цим поглядом, все різноманіття ролей, що лежить в основі ігор, у які грають люди, може бути зведене до трьох основних - Переслідувача винних, Жертви переслідування і Рятівника. Трикутник, в який об'єднуються ці ролі, символізує їх зв'язок і постійну зміну.
Карпман пише: «Три драматичні ролі цієї гри - Рятівник, Переслідувач і Жертва - є насправді мелодраматичним спрощенням реального життя. Ми бачимо себе щедрими Рятівниками вдячної чи невдячної Жертви, праведними Переслідувачами нечестивих і Жертвами жорстоких Переслідувачів.
Занурюючись в будь-яку з цих ролей, ми починаємо ігнорувати реальність, як актори на сцені, які знають, що живуть вигаданим життям, але повинні робити вигляд, що вірять в її справжність, щоб створити хороший спектакль. При цьому ми ніколи надовго не затримуємося в одній ролі».
Основний зміст гри
Жертва провокує оточуючих, щоб хтось виступив в ролі Переслідувача. Варіант: Переслідувач знаходить того, хто в чому винен, і починає переслідувати Жертву: звинувачувати, вимагати, карати. Далі Жертва доводить, що вона тут ні при чому, що в усьому винні всі інші, включаючи самого Переслідувача, і шукає свого Рятівника, демонструючи свої страждання і свою безпорадність. Рятівник включається в гру, намагається допомогти Жертві і захистити її від Переслідувача, але, оскільки це тільки гра в рятування, він нічого не домагається. За це Жертва звинувачує Рятівника, після чого він перетворюється у Жертву переслідування, а він у Переслідувача.
Згідно з цим поглядом, все різноманіття ролей, що лежить в основі ігор, у які грають люди, може бути зведене до трьох основних - Переслідувача винних, Жертви переслідування і Рятівника. Трикутник, в який об'єднуються ці ролі, символізує їх зв'язок і постійну зміну.
Карпман пише: «Три драматичні ролі цієї гри - Рятівник, Переслідувач і Жертва - є насправді мелодраматичним спрощенням реального життя. Ми бачимо себе щедрими Рятівниками вдячної чи невдячної Жертви, праведними Переслідувачами нечестивих і Жертвами жорстоких Переслідувачів.
Занурюючись в будь-яку з цих ролей, ми починаємо ігнорувати реальність, як актори на сцені, які знають, що живуть вигаданим життям, але повинні робити вигляд, що вірять в її справжність, щоб створити хороший спектакль. При цьому ми ніколи надовго не затримуємося в одній ролі».
Основний зміст гри
Жертва провокує оточуючих, щоб хтось виступив в ролі Переслідувача. Варіант: Переслідувач знаходить того, хто в чому винен, і починає переслідувати Жертву: звинувачувати, вимагати, карати. Далі Жертва доводить, що вона тут ні при чому, що в усьому винні всі інші, включаючи самого Переслідувача, і шукає свого Рятівника, демонструючи свої страждання і свою безпорадність. Рятівник включається в гру, намагається допомогти Жертві і захистити її від Переслідувача, але, оскільки це тільки гра в рятування, він нічого не домагається. За це Жертва звинувачує Рятівника, після чого він перетворюється у Жертву переслідування, а він у Переслідувача.
Механізми трикутника
Карпман і психологи, які працюють в традиції транзактного аналізу, вважають, що трикутник цих ролей складається в першу чергу в силу тих чи інших внутрішніх вигод.
"Якщо йде якась гра, якщо є якісь стосунки, вони вигідні всім учасникам системи. Інакше все просто розвалилася б. Якщо ви в чомусь берете участь - це вам для чогось потрібно. Спілкування в межах цього трикутника - це досить ефективний спосіб не брати відповідальність за свої вчинки та рішення, а також в нагороду за це отримувати сильні емоції і право не вирішувати свої проблеми (так як в «цьому» винні інші)".
Можливо, що це так. У будь-якому випадку, для завдань психотерапії це досить добре працює. При цьому є сенс розглядати й інші можливості: можливо, основа таких відносин не тільки внутрішні вигоди, але і нездатність протистояти маніпуляціям, некритично засвоєна філософія життя, і - просто життєві звички. У цьому випадку, крім бесід про вигоди, можна розмовляти про життєві цінності і навчати новим, більш розумним звичкам.
"Якщо йде якась гра, якщо є якісь стосунки, вони вигідні всім учасникам системи. Інакше все просто розвалилася б. Якщо ви в чомусь берете участь - це вам для чогось потрібно. Спілкування в межах цього трикутника - це досить ефективний спосіб не брати відповідальність за свої вчинки та рішення, а також в нагороду за це отримувати сильні емоції і право не вирішувати свої проблеми (так як в «цьому» винні інші)".
Можливо, що це так. У будь-якому випадку, для завдань психотерапії це досить добре працює. При цьому є сенс розглядати й інші можливості: можливо, основа таких відносин не тільки внутрішні вигоди, але і нездатність протистояти маніпуляціям, некритично засвоєна філософія життя, і - просто життєві звички. У цьому випадку, крім бесід про вигоди, можна розмовляти про життєві цінності і навчати новим, більш розумним звичкам.
Вихід за рамки трикутника Карпмана
Головне, що вам потрібно знати про трикутник Карпмана, так це те, що вам там не місце. Яка б роль вас там не приваблювала або яку б роль вам наполегливо не пропонували б - вам не місце в цьому трикутнику. Трикутник Карпмана - реальність, але тільки для нетямущих людей, які живуть почуттями, не мають чітких цілей і не вміють себе контролювати. Чим більш розумна людина, чим більшою мірою в авторській позиції, пам'ятає свої цілі і обдумано їх реалізує, тим рідше вона потрапить в цей "божевільний будинок".
Головне, що вам потрібно знати про трикутник Карпмана, так це те, що вам там не місце. Яка б роль вас там не приваблювала або яку б роль вам наполегливо не пропонували б - вам не місце в цьому трикутнику. Трикутник Карпмана - реальність, але тільки для нетямущих людей, які живуть почуттями, не мають чітких цілей і не вміють себе контролювати. Чим більш розумна людина, чим більшою мірою в авторській позиції, пам'ятає свої цілі і обдумано їх реалізує, тим рідше вона потрапить в цей "божевільний будинок".
За матеріалами http://psychologis.com.ua/
Немає коментарів:
Дописати коментар