Знаєте, це дуже важко - вчитися казати "ні", захищати свої інтереси, особливо якщо нас цього не вчили в дитинстві, особливо якщо ми вже засвоїли якісь неефективні або деструктивні способи це роботи - уникати "конфліктів" чи навпаки агресивно вибухати (втеча чи гіперкомпенсація).
Але вчитися цьому варто. І знаєте чому? Бо це приносить неймовірне почуття власної сили, гідності, самоповаги. Це зміцнює стосунки та запобігає особистому вигоранню.
Як почати це робити? Спочатку підготуватися інформаційно - почитати, як це робиться, послухати, подивитися на досвід інших людей, зрештою психотерапія.
АЛЕ.
Навіть якщо ви вже будете точно знати, як казати, як поводитися, якою має бути мова тіла (а вона важлива!) і тон голосу - все одно, є велика імовірність, що скільки б ви не знали, емоційно готовність діяти по-новому не приходить і не приходить.
І ви кажете собі - от коли я буду готова/ий, от коли я точно буду знати що переконаю іншу людину, от коли серце не буде вистрибувати з грудей, от коли... Навряд чи готовність прийде без нового досвіду.
Наш мозок, особливо та його частина, яка відповідає за нашу безпеку, за емоції (лімбічна система) - найкраще розуміє саме ДОСВІД, а не раціональні аргументи. Готовність прийде тільки вже в процесі, хай навіть цей процес буде неідеальний (зрештою, ми ж вчимося).
- Пробуйте.
- Дійте по-новому.
- Бійтеся й робіть, і страх мине.
- Вчіться на помилках і перемогах.
Ми самі здатні себе змінювати, чесно.
Авторка тексту: Наталя Біда, співавторка проєкту Взаємини.
Немає коментарів:
Дописати коментар